Menu

Медична реформа та лікар

ЧИМ ЗАГРОЖУЄ «АВТОНОМІЗАЦІЯ» ЛІКАРЯМ?

Один з основних напрямів медичної реформи - це «автономізація» закладів охорони здоров’я. Під «автономізацією» розуміється реорганізація медичних бюджетних установ у комунальні/державні некомерційні/комерційні підприємства.
В Україні на теперішній час вже існують лікарні, які змінили свій статус з бюджетних установ на комунальні некомерційні підприємства.

 В рамках Проекту Європейського Союзу «Фінансування та управління в сфері охорони здоров’я в Україні», що виконувався в 2004 – 2006 роках, в декількох районах Харківської та Житомирської областей центральні районні лікарні були реорганізовані в комунальні некомерційні підприємства рішеннями відповідних місцевих рад, прийнятими на основі чинних Господарського кодексу України та Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», що діяв до 31 грудня 2014 року, деякі комунальні заклади охорони здоров'я у пілотних регіонах були реорганізовані у комунальні некомерційні підприємства, основною метою яких є здійснення медичного обслуговування населення без мети одержання прибутку.
Розкриття питань реорганізації закладів охорони здоров’я не є метою цієї статті, цією публікацією ми хочемо звернути увагу лікарів лише на один її аспект.
Відповідно до змісту пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Тобто, реорганізація закладу охорони здоров’я надає власнику або уповноваженому ним органу можливість у разі необхідності розірвати трудовий договір за власною ініціативою. Як приклад, реорганізація може супроводжуватись скороченням чисельності або штату працівників.
У наведених на початку статті випадках реорганізації закладів охорони здоров’я трудові права лікарів та інших працівників закладів іноді гарантуватися шляхом внесення відповідних положень у рішення про реорганізацію, що приймилися власниками (органами місцевого самоврядування). Наприклад, у пункті 6 рішенні Київської міської ради від 17 квітня 2013 року № 143/9200 «Про комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Шевченківського району міста Києва» зазначено наступне:
«6. Ввести мораторій на скорочення медичних працівників закладів охорони здоров'я, про які йдеться в цьому рішенні, та відчуження або перепрофілювання майна цих закладів до завершення реформи системи охорони здоров'я в м. Києві».
Як будуть гарантовані права працівників медичних закладів, насамперед лікарів, у процесі їх (закладів) «автономізації» під час проведення поточної реформи поки що невідомо.
Чи працюють у напрямку гарантування прав лікарів під час проведення реформи профспілки, які, відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки?
Коментарі відкриті для дискусії.

Вадим ДЕГТЯР
експерт, керівник юридичної практики
Медико-Правової Експертної Мережі (https://www.facebook.com/MedExpertNet)


Виникли питання? Поставте їх нашому експерту

 

вгору